Збережи первоцвіт

Щойно пригріє перше весняне сонечко, у наших лісах з'являються перші вісники весни — тендітні первоцвіти. Їм не страшні ні раптовий сніг, ні морози — до примх погоди вони прекрасно пристосувались, чого не можна сказати про людей, які зривають їх для власного задоволення, а «горе бізнесмени» знищують мільйони рослин заради тимчасової наживи.
З метою виховання екологічної культури школярів, в рамках природоохоронної акції «Збережи первоцвіти» 20 квітня 2018 року в школі проведений захід «Збережемо первоцвіт». Учні 6-а класу під керівництвом учителя біології, їх класного керівника Тимків Х.І. театралізовано подали інформацію про перші ніжні, білі й тендітні, чарівні й неповторні квіти весни, які є символом пробудження природи від зимового сну. У процесі проведення виховного заходу Весна-чарівниця та місяць Березень повели нас у світ прекрасного, де розпустились першоцвіти – пролісок біленький, фіалка, сон-трава, підсніжник, крокус, мати й мачуха. Кожна з квіток розповіла про себе, про її красу, значення, приказки, легенди та можливе зникнення від недбальства людини. Мультимедійна презентація доповнювала зміст заходу. Виготовлені листівки «Не зривай первоцвіти» розповсюджені між учнями школи. Нікого з присутніх не залишило звернення проліска до людей.
«З великим привітом звертаємось до Тебе, Людино! Знайди хвильку часу, щоб вислухати, зрозуміти, підтримати нас та побачити красу, яка може зникнути назавжди. Зрозумій, що ми пишемо тому, що більше не можемо мовчати. Ти знаєш, що квіти не можуть співати як птахи, не можуть розмовляти як люди, але сьогодні наша матінка Природа зробила чудо – дозволила нам говорити і написати Тобі листа. Ми проживаємо з Тобою у спільному домі під назвою планета Земля. Ти – вважаєш себе царем. Ми – ніжні і беззахисні. Проте, ми є частинками одного цілого. Невже Ти забула, що Ти теж крихітна частинка Природи. Невже Ти не пам’ятаєш, що саме її зобов’язана своїм існуванням, своєю досконалістю та могутністю? Ми, Первоцвіти, народжуємося у найпрекраснішу пору року, що зветься Весною, коли все пробуджується від зимового сну. Весною повітря наповнене безліччю п’янких пахощів, а все живе навкруги починає пробиватись,народжуватись, оживати та рухатись. Починає відновлюватись життя у лісі. Воно кипить, вирує. Весна починає «дзвеніти» талою водою, пташиним галасливим співом, «шепотіти» легесеньким вітерцем, «барабанити» грайливим дощиком. Мені Підсніжнику по праву присвоїли звання самого сміливого лицаря Весни. Я з’являюся найпершим, коли довкола ще лежить сніг. Своїми листочками, гострими як спис, я пробиваю землю , торішнє опале листя, сніг і тягнуся до Сонечка. Я дуже радію, що я мужньо вистояв Зиму. З гордістю підношу свою білу голівку. Я відкриваю весняний карнавал цвітіння, але... Ти, Людино, мене зриваєш, тільки-но я зацвіту, тільки-но гляну на цей чудовий світ. Невже Ти мене не жалієш? Невже ти не відчуваєш мій біль? Мабуть, ні. Тому я і потрапив до Червоної книги України. Але від цього мене не стало більше, мої квіти зривають – як тільки зацвіту. Людино, благаю зупинися! Зрозумій, що ми сьогодні знаходимося на межі між життям і смертю. Це так страшно, коли ти безсилий перед обличчям невблаганної смерті! Благаю, збережи мене! Не рви Первоцвіти. Без них прихід Весни буде безрадісним, а її володіння – сірими та похмурими. Кажуть, що краса врятує світ. На жаль, наша краса беззахисна і сьогодні вона не врятує світ, бо настав час рятувати її саму. Збережи і передай красу своєї Землі нащадкам. Ми маємо надію сколихнути Твоє сердечко, і звернути увагу на наші прохання до Тебе.»
Присутні педагоги та учні школи сприймали подану у доступній формі інформацію від учасників дійства, відзначили високий рівень підготовки, актуальність даної проблеми, та висловили щиру вдячність за проведений захід. Приємно, що у Радчанській школі є багато педагогів, які готові працювати по новому в новій українській школі.